Друга світова війна. Концтабір в Німеччині. Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. І тут німецький солдат каже:
- Маєте хлопці право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
- Мені б ще перед смертю пляшечку віскі.
Принесли йому віскі. Француз:
- А я б шампанського випив.
Принесли шампанське. Українець каже:
- Я хочу, щоб мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає підсрачника. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б'є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу, бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжить в ліс, там на пеньку присідає. Ті двоє питають:
- Слухай, а ти не міг то скоріше зробити, а то б нас розстріляли.
- А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то нічого робити не будемо.